Був час, як і будь-який дівчині хотілось відносин, романтики, ну як всі. Однак у військовому містечку вибір не дуже великий, зареєструвалася на сайті знайомств.
Відразу скажу, якщо і правда в кожній людині живе супергерой, то там через одного- "людина-гівно", ну загалом
не про це. Познайомилась з одним чоловіком, ніби не хам, писав красиво, ввічливо, в загальному домовились зустрітися.
У призначений день і час приїхала в парк (до обласного центру), сиджу ... Думаю, це дівчата зазвичай запізнюються, но…мало що могло трапитись. Пройшов час, телефон у нього не відповідає..
Все, думаю, проігнорив .. Тут дзвонить, каже, що мама попросила в погребі порядок навести і на ринок її звозити, а потім він відразу до мене. Злегка охрініла, ну ладно, до автобуса мого далеко, погуляю поки по парку.
Через дві години..мама знайшла йому ще заняття, але як тільки, то він відразу .. стрималась, не послала, але настрій самі розумієте.
Раптом підходить чоловік, красивий..мм..і каже: - "Дівчино, він дурень, він не прийде." Я кажу "Хто?", А він- "Кого чекаєте, я за вами вже хвилин сорок спостерігаю, ходімо погуляємо?"
Гуляли до ночі, обійшли півміста, посиділи в кафе ... Не помітила, що ніч уже. Думаю, все.. Останній автобус давно поїхав, що робити буду?
А він: - "Пізно вже, давай я тобі таксі викличу?» Я мнусь…
Він: - "І оплачу, не хвилюйся"
Поїхала. Сиджу і думаю: - "Ах, пощастило, от би ще побачитьсь .." і розумію, що ні я йому, ні він мені номер не дали! Пройшов місяць і раптом, стукіт у двері. Стоїть, посміхається. Знайшов))). Через місяць подали заяву )))
Переглянути повністю
