У давні-давні часи Господь зліпив десять Адамів. Один з них орав землю, інший пас овець, третій — ловив рибу... Через деякий час прийшли вони до
Господа свого з проханням:
- Все є, але чогось не вистачає. Нудно нам.
Господь дав їм тісто і
сказав:
- Нехай кожен зліпить за своєю подобою жінку, кому яка подобається: повна, худа, висока, маленька... А я вдихну в них життя.
Після цього Господь виніс на блюді цукор і сказав:
- Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і напоїть ту жінку, щоб життя з нею було солодким. Всі так і зробили.
А потім Господь сказав:
- Серед вас є шахрай, бо на блюді було одинадцять шматків цукру. Хто взяв два шматки?
Всі мовчали. Господь забрав у них дружин, перемішав їх, а потім роздав, кому яка попалася.
З того часу дев'ять чоловіків з десяти думають, що чужа дружина солодше, тому що вона з'їла зайвий шматок цукру. І тільки один з Адамів знає, що всі
жінки однакові, бо зайвий шматок цукру з'їв він сам.
