Мітки: село

Поскаржитись на запис

Літо у бабусі в селі. Теплі фотографії, що зігрівають душу (23 фото)

Стрибки з тарзанки, гонки на мопедах, кип'ячене молоко і ароматні пиріжки з справжньої печі - все це ми згадуємо з великою любов'ю і вдячністю до батьків, які відправляли нас на все літо в село до бабусь. Краса!

Поскаржитись на запис

Сільські моделі, яких просто зобов’язані покликати на роботу в Париж (21 фото)

Дівчата з цієї публікації точно знають, що створені для великого міста. Поки що, вони збирають своє портфоліо і чекають запрошень від закордонних модельних агентств.

Поскаржитись на запис

Втратити безкоштовний будинок – через жадібність. Історія одного китайського села

Шість років тому мільярдер Чень Шен виділив 31,9 мільйона доларів на будівництво 258 розкішних вілл у своєму рідному селі. У кожному триповерховому будинку – п’ять спалень, дві вітальні, гараж і невеликий сад. На кожні кілька будинків облаштовані спортивні майданчики та навіть є сцена для різних заходів. Будівництво закінчилося ще у 2016 році, але будинки пустують.

Переглянути повністю

Переглянути повністю

Поскаржитись на запис

Галя у пошуках

Поскаржитись на запис

Обідній сон у бабусі в селі

Поскаржитись на запис

Про життя сільське і міське

Я з села. Я там народився і ріс… Ну як… народився я в райцентрі, в роддомі – ми ж не кріпаки, йопт… Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі. І там я не здогадувався про існування багатьох речей: незасвоюваність лактози; алергія на шерсть; мити руки перед іжею… Я бачив як мужики-тракторісти голими руками колупалтся в маслі, болоті і гімні, а потом тими ж руками жерли хліб з салом. І всі вони вмерли десь в 45 років – від горівки. Я міряв відстань кілометрами, а не зупинками. Мій кіт мене боявся і поважав і не було на світі такого чого б я йому дав, а він не з’ів. І я ніколи не бачив в селі собачого гівна. Я бачив собак і знав шо вони десь сруть але в очі воно не кидалося… Може я був надто заклопотаний шоб не вступати в коров’яче… Також я не бачив бомжів. Я зустрічав людей які сплять на вулиці але я точно знав де вони живуть. І там я здобув безцінний гастрономічний досвід! Я знаю як робиться, виглядає, пахне і який смак має КОВБАСА. Молоко, яке не скисає за день – це найобка. Хліб, який цвіте, а не черствіє – це найобка. Воду п’ють кружкою з відра, а сало зберігається в трохлітрових банках, пересипане сіллю. Знаєте шо таке пиріжки з п’єца? Знаєте шо таке пижджені вдень в сусіда сливки, батькові пиздюлі за них ввечері і срачка від них посеред ночі? Слухали колись як в льосі кисне капуста і бродить квас? І чи доводилося вам хоча б раз в житті їсти тварину яку ви знали змалечку?.. Ну оскіки я ріс не просто в селі, а в селі в 90-х… Коли тобі дарують мандарінку – це свято. Коли мандарінку і шоколадку – це новий рік. Коли мандарінку і шоколадку під подушкою – це св. Миколая. Коли мандарінку шоколадку і носки – це Різдво. Коли мандарінку шоколадку і гроші – це день народження. А коли 2 банки згущонки – значить батькам нею видали зарплату. І я щиро радів тим подарункам!.. Відколи я живу в місті я робив різну хєрню: завів собі е-мейл, опанував андроїд і мультиварку, отримав вищу освіту і навіть систематично ходив на роботу. Але одної хєрні, властивої жителям українських міст, я так досі й не роблю – не розмовляю російською. Оповів: Семен Деркач©

Переглянути повністю

Немає публікацій!

Завантажити наступні