“Одного разу я повісила оголошення, що шукаю садівника. Літня жінка прочитала і так суворо запитує…”

“Одного разу я повісила оголошення, що шукаю садівника. Літня жінка прочитала і так суворо запитує:

– А навіщо?

– Нічого не встигаю, четверо дітей і робота – кажу…

– Не встигає вона! Ми в селі по 50 відер картоплі садили і воду з колодязя тягали, і доїння о п’ятій ранку, і поросят сім штук, і кури, і бабка паралізована… Білоручки!…

Я спостерігаю за життям і бачу, що ніякої об’єктивності не існує, люди завжди судять суб’єктивно, сидячи на своїй правильній геройській дзвіниці. Тільки ми не герої… просто всі люди різні. Хтось народжує сімох і з захватом годує їх до корінних зубів, 18 років безперервної лактації. А інша з появою малюка втрачає всю радість життя і вже з восьмого поверху стрибнути готова. Деякі все літо зі шлангом і мотикою не розлучаються, 25 соток, і ніякого бур’яну! А для когось город – середньовічне катування. У однієї сусідки будинок – повна чаша, вічно гості, стіл накритий, котлети зліплені, тісто піднялося, холодець наварено. В іншої – навіть чаю немає, кіт з голоду втік, зате захист докторської в середу. У Марини свій масажист, астролог, косметолог, стиліст… А Тамара у джинсах і стрижка під хлопчика, їй так зручніше. Ніна – без чоловіка, як без рук. А її сестра все сама: і фундамент заллє, і дах перекриє, і лазню побудує.

І кожна з цих жінок права.

Можна не розуміти один одного, ми й не зобов’язані цього робити. Водій трамвая ніколи не зрозуміє ту фіфу, що їде в кабріолеті, французький кондитер – вокзальну перекупку, чайлдфрі – матір-героїню. Розуміти й не треба. Головне – не порівнювати. У всіх нас різний психотип і темперамент, рівень розвитку і життєві цінності, запас енергії та больовий поріг, смаки й таланти, виховання і менталітет. Може нам повчитися у братів менших?

Ведмідь же ж не судить зайця, що той своє здоров’я гробить, в барлозі не зимує, а, як дурень, голодний по заметах літає. Просто ці звірі різної породи. Паралельної. І у нас так само – різноманітність людей в природі. Можна спостерігати, дивуватися, взорувати або не перейматись. Але не порівнювати. Адже кожен заєць цінний, навіть, якщо він не ведмідь…”

джерело