Було це ще до виборів. Приїхав кандидат в президенти якось до свого товариша на дачу в Карпати. Сидять зранку в неділю, відпочивають. Кандидат подивився у вікно і питає:
⠀
– А куди оце гуцули так зранку масово йдуть, гарно вбрані?
⠀
– У церкву,
– відповідає товариш.
⠀
– А я ніколи не був у церкві. Давай і ми підемо, подивимося, що вони там роблять.
⠀
– Ну то пішли, як цікаво. Приходять, дивляться, а стара гуцулка біля ікони Божої Матері так щиро молиться, поклони б’є і примовляє:
⠀
– Мати Божа, нічого в тебе не прошу, тільки тисячу гривень. На все б мені вистачило: і хату би перекрила, і порося купила, і внучці в Коломию би передала…
⠀
Почув то товариш і каже до кандидата:
⠀
– А давай-но покажемо тій старій бабі перед виборами, хто про народ дбає!
⠀
– Як? – питає його кандидат.
⠀
– А підійди до неї та кинь їй тих грошей. Ще до вечора всі довколишні села будуть знати, який ти добрий! Понагрібали з кишень, що мали з собою. Вийшло 500 гривень. Гонорово підійшов кандидат до гуцулки та кинув перед нею ті гроші. Стара хутенько підняла їх, перерахувала, перехрестилася до ікони й каже:
⠀
– Дякую тобі красно, Мати Божа, що почула мою молитву. Але більше через тих бандитів не посилай, бо половину собі лишили!
